Цинк, у вигляді сплаву з латунню, відомий ще з часів Стародавньої Греції, Індії, Китаю, проте природі цинк зустрічається тільки в складі з іншими компонентами. До винаходу у 1746 році методу очищення суміші і виділення з неї цинку в чистому вигляді, цей метал був доступний лише в сплавах.
Видобуток цинку здійснюється з поліметалічних руд, що містять в собі від 1% до 4% сульфіду цинку. Для того щоб отримати достатню кількість концентрату цинку (50-60%) для його переплавки в цинк в чушках, вихідну поліметалічних руду піддають збагаченню. При цьому в результаті збагачення паралельно з цинком в отриманому концентраті міститься також свинцеві, мідні, а іноді і піритні концентрати. Далі цинкові концентрати обпалюють в печах в киплячому шарі, переводячи вихідний сульфід цинку в оксид ZnO, а що утворюється при цьому сірчистий газ SO2 використовується для виробництва сірчаної кислоти.